Плаче небо холодним дощем,
Захолоджує тіло і душу,
Повертає той болісний щем,
Що давно вже забути я мушу.
Серце крає моє каяття,
Ту вину я не зможу забути,
I не буде часу вороття,
І не зможу я спокій здобути.
Шибку вікон промили дощі,
Вона знову веселкою грає.
Чим же змити той бруд із душі,
Що мене на шматки роздирає.
Каюсь майже я кожного дня,
Та полегшення в цьому не бачу,
Мабуть в тому є кара моя,
Що сама я собі не пробачу.
Просмотров 
Другие новости по теме:
 Вера Кириченко - Каяття |  Мила Доброван - Как позабыть Вас? Русалка Лая |  Мила Доброван - Как позабыть Вас? Русалка Лая |  Диана Столярова - Очi |  Фаина Янко - Ностальгия по малой родине |  Вера Сердюк - Ой, скажи менi, козаче... |
